Костел св. Антонія (непорочного зачаття пресвятої Діви Марії)



Роки

1721 – 1735

Архітектурний стиль

Бароко

Місцезнаходження

вул. Тараса Шевченка, с. Гвіздець, Івано–Франківська обл.

Цікаві деталі


Роки будівництва
1743 – 1760
Фундатор
Микола Потоцький
Архітектор
Бернард Меретин
Скульптор
Йоган-Георг Пінзель

Заснування

В XVI столітті Гвіздець належав Бучацьким, потім Потоцьким і Пузинам. До 1939 року храм залишався в їхніх руках.

Парафія у Гвіздці мала Свідоцтво від XV століття. Спочатку парафія знаходилася у сусідніх Остапківцях.

У 1475 році, в часи Галицького князівства, Ян Прокопович з Гвіздця був найпершим фундатором церкви.

Під кінець XIX століття до її складу, крім містечок Гвіздець, Кулачківці, входили аж 23 села та хутори: Балинці, Бучачки, Хом’яківка, Хвалибога, Чехова, Джурків, Малий Гвіздець, Старий Гвіздець, Кобильці, Остапківці, Острівець, Прикмище, Підгайчики, Рогиня, Слобідка, Росохач, Сороки, Торговиця, Трофанівка, Вербівці, Виноград, Вишнівка, Загайпіль.

Обширна територія парафії потребувала будівництва храмів і капличок.

Були збудовані парафіяльні каплиці в Джуркові (1873 р.) в Сороках (1873 р.) в Загайполі (1896 р.), в Росохачі (1897 р.), в Слобідці (1905 р.). Ще планувалося збудувати капличку у Вишнівці в 1925 році…

В зв’язку з цим, виникла необхідність забезпечити її пастирями.

Вищезгадані парафіяльна споруди обслуговували монашки з Гвіздця, зокрема: у Джуркові та в Сороках.

У міжвоєнні часи Підгайчики, Рогиня, Прикмище, Росохач, Слобідка, Вербівці11, відійшли від Гвіздецької парафії.

Після спровадження бернардинів до Гвіздця в 1715 році Міхал Пузина збудував у Гвіздці дерев’яний церква, в якому законниці повинні були виконувати душпастирські функції до тих пір, поки не буде збудований належний парафіяльний храмдля ксьондзів.

В протоколі візиту архієпископа Скарбка святиня була визначена.

Той же Скарбек на підставі акту фундації, виданого Пузиною 07.06.1719 року виразив остаточну згоду на поселення бернардинів у Гвіздці. Фундатор зобов’язався побудувати власним коштом церкву і кляштор для 12 законників, захристію і бібліотеку, і виділити відповідну площу на город для монастиря.


Формальне прохання про прийняття земельної площі до провінції рцської внесла вдова по князю Міхалу Пузині – Софія з Потоцьких 10.03.1721 року, підтверджуючи фундацію чоловіка. 18.12.1722 року отримано затвердження фундації Законом. Акти фундаційні були зареєстровані через Софію Пузину в метриці коронній і в міських львівських актах в 1723 році.

Інформацію про новофундовану святиню було надруковано в 1724 році. Уже в 1725 році храм був діючим.

В 1728 році згорів дерев’яний храм з кляштором.

Після поновлення дерев’яної резиденції для декількох законників, розпочато будову нового храму, цього разу уже мурованого. 27.06.1730 року канонік львівський освятив наріжний камінь святині. Софія Пузина, на той час дружина Людвіка Каліновського, старости вінницького, в заповіті від 17.08.1729 року записала нову суму і свої коштовності на будову, яку продовжував Людвік Каліновський і її спадкоємці, а пізніше – спадкоємці Людвіка Каліновського. 17.02.1734 року Каліновський затвердив фундацію Пузинів спадкоємною.


Будова, якою керував гваріан о. Яблоновський, йшла досить швидко. А перед закінченням святиня була освячена. Гвіздець був важливим пунктом на торгових шляхах того часу. Стилізоване зображення церкви з’являється навіть на мапах. Процес побудови кляштору тривав ще багато років. В 1734 році зроблений вівтар святого Франціска. Завдяки щедрості старостини олеховської Марії Козебродської і за гроші Самуїла Сніторського було позолочено вівтар. В 1736 році поставлений вівтар святого Антонія старанням Теклі Бєльської з Каміновських, одночасно позолочений і розмальований. До цього вівтаря Станіслав Костка Пузина, староста упіцький придбав позолочену одежу. В 1739 році Міхал Врублевський, наставник кляштору у Гвіздці, разом з Теклею Бєльською заснував фонд для головного вівтаря, який був позолочений і помальований Жураховським. В тому самому році з фундації якогось Маліновського, комісара каштеляна сохачевського, виставлено вівтар святого Тадеуша, якого позолотив і помалював Станіслав Баранецький з Коломиї.

В 1742 році збудовано амвон за рахунок фонду доброчинниці Теклі Бєльської і позолочено старанням Юзефа і Маріанни з Каліновських-Понінських. Через два роки зроблений вівтар святої Анни (з фонду Катерини Врублєвської і Каржинського, чесніка смоленського). А в 1759 році – поставлено статую святого Яна з Дуклі (фундація Станіслава Пузини). В цьому ж році виготовлено сповідальниці.

В ті ж роки виконано Хресну дорогу, органи, циборіум і антипендіум головного вівтаря, а Ян Агапсович відновив частину різьби даного вівтаря.


попасти в середину храму нам не довелось, ми так і не знайшли координат пані, що опікує церкву. Але, завдяки інтернету та сайтам snyatynkostel, musicamsacram, castles.com.ua, rkc.in.ua, ми маємо можливість зазирнути в середину…

Оригінал розміщено на веб-сайті – https://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/629884.html.