Костел вірменський

Роки будівництва

1706

Архітектурний стиль
Невідомий

Місцезнаходження

вул. Крушельницького 8, м. Городенка

Цікаві деталі


Роки будівництва
1706
Фундатор
Невідомий
Архітектор
Невідомий
Скульптор
Невідомий

Вперше згадує про вірмен Городенки в 1670 році отець театин Анджело Певераті. Якщо врахували, що каплиця Матері Божої лоретанської біля вірменського костелу вважається раніше побудованою, та такою, що йому передувала, то це згадка про перший мурований кам’яний храм Городенки. Багато хто задається питанням: чому саме костел, адже вірмени мають свою вірменську апостольську церкву? Як і українці, а також і інші народи і різний час, скоріш за все з політичною та економічною метою, вірменський єпископ Миколай Торосовий у 1630 році підписав унію з Римом. Так повстала Вірменська католицька церква, котра, як і українська греко-католицька церква, проіснувала до радянської окупації.

Найдавнішу частину складає захрестя із грубими стінами, що була збудована біля 1706 року. Натомість бічні каплиці і хори, вікна були запозичені із сусіднього кляштору місіонерів та добудовані до вірмено-католицького храму можливо в час будівництва римо-католицького костелу в 1743-1760 роках, що був запроектований Бернардом Меретином, особистим архітектором Миколи Потоцького. Як відомо Микола Потоцький був щедрим меценатом вірмено-католицького костелу в Городенці, то можливо будівництво бічних каплиць і хорів відноситься до “1752 року”, що було подано в списку пам’ятників архітектури Станіславівщини в 20-х роках ХХ століття.  Фасад костелу подібний до фасаду греко-католицької церкви, фундатором якої теж був Микола Потоцький в 1763-1766 роках і збудована Мартином Лупаніком, що був попередником Бернарда Меретина.

В костелі був образ Матері Божої Ченстоховської і св. Каєтана, що прославився чудами. В 1779 року костел обікрали до такої степені, що навіть не було чаші для відправлення Святої Меси.

Папа Пій VI 16.07.1781 року уділив повний відпуст на всі часи всім тим, хто в день Внебовзяття Діви Марії відвідає каплицю Лоретанську при вірменському костелі та помолились про злагоду поміж християнами та про поширення хвали католицької церкви. 

В 1826 році інстальований на пароха Городенки ксьондз Ґжеґож Богданович. 

З цього приводу до костьолу закуплений інвентар, котрий через свою пишність помилково вважається дарунком Миколи Потоцького.

Костел довжиною у 14 сажнів та шириною у 6,5 сажнів, має шість вікон та із маленькою вежею, дві каплиці св. Григорія та св. Каєтана, кожна каплиця має чотири вікна. На головному вівтарі мальований на дереві образ Непорочного зачаття Діви Марії. На правій стороні образ Діви Марії Розарії, на лівій стороні Христове Розп’яття. Образ святого Георгія мальований на дереві, так само – святого Каєтана. В каплиці св. Георгія був образ Матері Божої Лоретанської, котрий був колись в каплиці біля костелу, що можливо була давнішою за костел. Орган до костелу офірував Тадеуш Анджуловський в 1811 році. На Матері Божій колись були срібні ризи, а на святому Георгію срібна інфула (митра), котрі в 1806 році були віддані до цісарської скарбниці. На правій стороні великого вівтаря був портрет Миколи Потоцького.

В 1914 році до парафії в Городенці входили села і містечка із загальною кількістю парафіян 350 чоловік. ЇЇ  парохом був ксьондз Кароль Богданович, канонік капітули метрополітальної та декан Кутів. Функцію опікуна костелу виконував також князь Андрій Любомирський. Крім костелу в Городенці до парафії належала також каплиця в Підвисокому, що збудована власниками цієї місцевості Абрахамом і Гертрудою Абрахамовічами, також каплиця в Базарі, Косові,  Жежаві. Ця остання каплиця була збудована та освячена в 1878 році. Також до парафії відносилась мала приватна каплиця на цвинтарі в Чорткові, що була збудована Антоном Костицьким у 1888 році, а також каплиця в Задубровцях, фундатором в 1885 році був Томаш Петрович із написом: “Для вікарія обряду вірмено-католицького при костелі в Городенці”. До парафії в Городенці належала також каплиці в Колінках, Гончарові. В самі Городенці біля костелу була каплиця Матері Божої Лоретанської. В ній відправляли таїнства ще до будівництва храму. Ця каплиця в першій половині ХІХ ст. була руїною (“старі мури знищені, без даху”). Відреставрована та покрита гонтою в 1879 році. Знову її відновлено в 1921 році завдяки старанням пароха Кароля Богдановича. В 20-х роках ХХст. костел був занедбаний та залишений з причини браку прихожан. Декілька найцінніших офелонів із ХVIIIст., що були власністю костелу здано до музею у Львові. В 1928-1935 роках адміністратором  в Городенці був ксьондз Адам де Роско Богданович. В 1931 році він розпочав генеральний ремонт костелу. Були направлені мури, поставлені ринви, яких костел раніше не мав, зроблено освітлення, поставлено каміни для опалення костелу зимою.

Наступним етапом було заплановано відновити костел в середині “внутрішня частина була сильно волога та захрестя було занедбане, і убогий церковний інвентар”. Від 1935 адміністратором був ксьондз Валеріан Баковський, який помер підчас війни 06.01.1941 року. Після його смерті парафія в Городенці півроку була без пароха, а костел німці використовували, як склад награбованого у євреїв майна. В 1942 році адміністратором став ксьондз Казимір Міхал Рошко, який наново відкрив костел для вірних і врятував каплицю від зруйнування, відремонтувавши її.

Після війни, в червні 1945 року, виїхав разом із своїми парафіянами до Польщі, вивізши із собою частину інвентарю костелу: образ св.Каєтана ХVІІ ст., образ Матері Божої Честоховської, що фундована родиною Лукасевичів та дерев’яний барельєф Матері Божої Лотеранської. Вірмени з Городенки осіли перше в Пісковиках, пізніше в Глівіцах, де отримали від місцевої влади давній шпитальний костел св.Трійці

Натомість парафіяльний дім в Городенці вірмено-католиків був дуже знищений під кінець другої світової війни. Недалеко від храму знаходився давній парк в якому була розміщена польська гімназія. Росіяни зробили із неї військовий шпиталь, що був розбомблений німцями 25.03.1944 року. Після знищення будівлі від гімназії не залишилось і сліду, а в стіні костелу з’явилась тріщина.